Чернігівщину недарма асоціюють із Поліссям: ліси, річки, озера, піщані ґрунти та висока вологість тут створюють цілком впізнаваний пейзаж. Але є в ньому ще один важливий елемент, який не завжди отримує належну увагу. Мова про болота. Причому їх тут достатньо, щоб говорити не про поодинокі заболочені ділянки, а про повноцінну частину природної системи регіону. На території області є великі болотні масиви, серед яких Замглай, Остерське, Сновське та інші.
Звичайно, слово «болото» для багатьох звучить не надто романтично. Це вам не сосновий бір із грибами й не берег Десни на заході сонця. Проте саме болотні екосистеми утримують воду, впливають на водний режим території, створюють умови для існування численних видів рослин і тварин та беруть участь у природному регулюванні клімату. Торфові болота Чернігівщини мають тут особливе значення, адже в їхніх відкладах накопичується органічна речовина і вуглець.
Тож болото — це зовсім не «зайва мокра земля», яку неодмінно потрібно осушити. Це складний природний механізм, який працює набагато тихіше за греблі, помпові станції чи водосховища, але свою роботу виконує щодня. Чому болота Чернігівщини важливі для води, клімату та екосистем Полісся — розбираємося далі, досліджуючи екологічні хроніки Чернігівщини на chernigiv.name.
Масштаби заповідних боліт Чернігівщини: від Замглаю до Остра
Якщо дивитися на карту Чернігівщини, може здатися, що тут і без боліт вистачає води: Десна, Снов, Остер, Удай, численні озера та заплави. Але водно-болотні угіддя займають в екосистемі області окреме місце. За даними обласного департаменту екології, у регіоні є 298 об’єктів природно-заповідного фонду, пов’язаних із водно-болотними угіддями, загальною площею понад 59 тисяч гектарів. До них належать десятки гідрологічних пам’яток і сотні заказників.
Скільки ж саме на Чернігівщині боліт? Тут усе залежить від того, що саме рахувати болотом. Окремий болотний масив може включати торфовища, заболочені ліси, луки, водойми та інші пов’язані між собою природні комплекси. Тому одна універсальна цифра буде радше красивою, ніж науково коректною. А от великі болотні системи цілком можна назвати.
Найвідоміша — Замглай, одна з найбільших болотних систем Полісся. Вона сформувалася у великій давній долині, простягається приблизно на 25 кілометрів і займає близько 10 тисяч гектарів. Приблизно 8300 гектарів тут припадає на поклади торфу. У складі системи виділяють Паристе, Північний, Центральний та Південний Замглай. Центральна частина особливо цікава тим, що саме тут накопичилися одні з найбільших покладів торфу.
Замглай — не єдиний великий болотний комплекс області. Серед відомих також називають Остерське, Сновське та Смолянське болота, а природоохоронні документи окремо фіксують такі цінні болотні території, як Дорогинське, Бондарівське, Чорне болото та інші.
Причому історія цих територій далеко не завжди була спокійною. Частину поліських боліт у минулому осушували для сільського господарства та видобутку торфу. За даними обласного департаменту екології, на Чернігівщині було осушено близько 300 тисяч гектарів поліських боліт, що позначилося на водності малих річок і стані природних комплексів.
Тож торфові болота Чернігівщини — це не просто місця, де колись можна було добувати торф. Це величезні природні системи, які формувалися протягом тисячоліть. І їхнє значення сьогодні варто оцінювати не лише в кубометрах торфу, а передусім у тому, скільки води, вуглецю та життя вони здатні утримувати.
Від торфу до природного регулятора: як змінювалося використання боліт Чернігівщини
У людини до болота історично було ставлення приблизно таке: якщо земля мокра — то, її треба якось зробити сухою. Тому болотні території Чернігівщини століттями намагалися освоювати, осушувати, перетворювати на сільськогосподарські угіддя або використовувати як джерело природної сировини. Особливе значення мав торф — органічна маса, що утворюється в перезволожених умовах протягом дуже тривалого часу.
На Чернігівщині торф використовували насамперед як місцеве паливо. Запаси тут справді значні: сучасні обласні документи говорять про 99 розвіданих родовищ із балансовими запасами понад 66 млн тонн. Водночас сьогодні розробляються лише дев’ять родовищ.
Та проблема полягає в тому, що зниження рівня води запускає зміни всього природного комплексу: торф висихає, органічна речовина починає розкладатися, змінюється рослинність, зростає ризик пожеж. Для Чернігівщини це не теоретична загроза — обласний департамент екології повідомляв про десятки пожеж на торфовищах.
Хто живе на болотах Чернігівщини: від орхідей до бобрів та журавлів
Чернігівські болота — це не одноманітні зарості очерету, як може здатися людині, яка бачить їх лише з дороги. Тут змінюється рівень води, чергуються відкриті ділянки, зарості, чагарники та заболочені ліси, а разом із ними змінюється і рослинний та тваринний світ. Саме тому флора і фауна чернігівських боліт досить різноманітна.
У трав’янистих болотах області найхарактернішими рослинами є осоки, очерет, рогіз і лепешняк. У більш вологих місцях можна зустріти калюжницю болотну, бобівник трилистий, білозір болотний та інші вологолюбні рослини. На окремих ділянках формуються зарості вільхи, верби, а моховий покрив представлений сфагновими видами. На більш заболочених територіях трапляються журавлина та інші рослини, пристосовані до постійно вологого ґрунту.
Особливий інтерес становлять рідкісні види. На болотних та прилеглих до них територіях Чернігівщини охороняються, зокрема, окремі види орхідних, пальчатокорінники, любка дволиста, а також водні рослини — сальвінія плавуча, водяний горіх плавучий, латаття біле та сніжно-біле. Частина таких рослин занесена до Червоної книги України або потребує регіональної охорони.
Не менш цікава й фауна. Водно-болотні угіддя є місцем існування та розмноження земноводних, плазунів, риб і численних видів птахів. Тут можна зустріти жаб, тритонів, бобрів, видр, а серед птахів — крижнів, бекасів, деркачів, журавлів. Болота та прилеглі заплавні ліси також стають важливими місцями для перелітних птахів, які використовують їх як своєрідні природні «зупинки» під час міграцій.
Тому цінність болота визначається не кількістю очерету на одному квадратному метрі. Це ціла екосистема, де рослини утримують воду, комахи запилюють рослини, птахи контролюють чисельність інших видів, а бобри взагалі здатні самостійно перекроювати місцевий водний режим. Природа, як бачимо, непогано обходиться без проєктувальників — головне, щоб людина не вирішила терміново «покращити» її роботу.
Болота Чернігівщини — природний ресурс, який варто берегти
Болота Чернігівщини — це значно більше, ніж торфові поклади чи заболочені ділянки між лісами. Вони накопичують воду, підтримують річки, впливають на місцевий клімат і дають прихисток десяткам видів рослин та тварин. Осушення доводить: знищити таку систему можна швидше, ніж відновити. Тому сьогодні цінність боліт варто вимірювати не лише тим, що з них можна отримати, а й тим, що вони щодня безоплатно роблять для природи та людей.