Міжрічинський національний парк та його мешканці

Колись це була обжита людьми територія, із десятками сіл. Потім мешканців переселили й збудували тут полігон для стрільб та навчань, по сусідству з військовим містечком Десна. А з 2002 р., повідомляє сайт chernigiv.name, це місце перетворилося на найбільший в Україні національний парк.

У цій статті ми розповімо про ландшафти та мешканців Міжріченського регіонального парку та про те, на що ще там можна подивитися.

Рись не тільки на емблемі

На гербі Міжріченського національного парку зображено рись і це зроблено не для краси. Насправді ці хижі вухасті кішки давно освоїли ліси, переліски та болота колишнього полігону, благо вже кілька десятиліть тому тут існували заповідники.

Де знаходиться Міжріченський парк?

Це територія міжріччя Дніпра та Десни, частина Чернігівського та Козелецького районів. Загальна протяжність кордонів природної охоронної зони — 240 км, площа — 102, 473 га. На території ландшафтного парку також знаходиться водосховище та два колишні військові полігони, що частково використовуються лісництвами та мисливськими господарствами.

У 2011 р. тут з’явилася перша “екологічна стежка” та перші волонтерські організації, що займалися еко-туризмом. До війни на території національного парку регулярно проводилися наукові семінари, проходили польову практику студенти, працювали знімальні групи.

Що росте у національному парку та хто там живе?

 Ландшафти Міжріченського національного парку дуже різноманітні. Болота вкриті вільшаником, піщані дюни, соснові лісами з чагарниками оленячого моху та вересові пустки. Опинившись тут, ви можете легко втратити відчуття часу і забути, що зараз XXI століття.

Хто мешкає на цих просторах? Крім рисі, тут водяться лосі, олені, косулі, а також кабани, вовки, лисиці, зустрічаються єноти та борсуки, видри та норки.

Крім того, на болотах заповідника величезна кількість птахів. Є рідкісні види журавлів, орлани, чаплі та найбільша в Україні колонія білих лелек, які освоїли дерева одного з колишніх сільських цвинтарів, на межі ландшафтного парку.

Дерев’яні церкви та дивовижний музей

Крім залишків військових укріплень, бункерів і дотів на полігонах, в селах, що ще збереглися, можна поринути в архаїку Східного полісся і познайомитися з особливостями її архітектури — старих хат, дерев’яних храмів і шкіл.

В адміністративному центрі парку – селі Отрохи, ви можете відвідати незвичайний музей лісового побуту Придніпровського Полісся.

Це стилізована під українську хату будівля біля самого лісу, на краю села. Навколо хати плетений паркан, з глечиками. Усередині приміщення розміщена виставка предметів побуту мешканців Полісся,  по яких можна простежити історію життя людей у ​​цій місцевості, від давнини до наших днів.

В експозиції також представлено кілька екземплярів одягу місцевих жителів, їх знаряддя праці.

Побувавши в краєзнавчому музеї, ви отримаєте уявлення й про традиційні ремесла селян — полювання, риболовлю, бортництво, обробку дерева та мистецтво лозоплетіння, а також про історію охорони лісу та місцевий повстанський рух.

Як Міжрічінський парк пережив бойові дії?

Скажімо так, цьому ландшафтному парку дуже пощастило — російські війська сюди не ввійшли, хоча й збиралися. Їх зупинили на північному кордоні заповідника, і далі вони не проривалися.

А ось перші туристи після деокупації Чернігівщини тут з’явилися вже за півтора місяці. Згодом ожили й туроператори. З липня Міжрічинський національний парк став приймати відвідувачів. Безумовно, зараз замовлень на екскурсії менше, ніж у довоєнний час. Можливо тому керівництво ландшафтного парку, щоб зберегти хоча б теперішній рівень відвідуваності, залишило ціни за сервіс на торішньому рівні.

Get in Touch

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.