Чернігівська електроенергетика пройшла довгий шлях. Ще у другій половині XIX століття Чернігів був у темряві. Єдиним джерелом світла у місті були керосинові ліхтарі, які працювали за графіком. Житлові приміщення ніяк не освітлювалися, лише вдома у заможних жителів можна було побачити «лампи-блискавки». Більше на chernigiv.name.
Перша електростанція Чернігова
Електрифікація Чернігова почалася у 1885 році. Перша електростанція знаходилась на перетині ріки Стержень та вулиці Гетьмана Полуботка. Вона пропрацювала до початку Першої світової війни. Електроенергії тоді вистачало лише на 58 будівель та 4 вуличних ліхтарі. Це не закривало потреби міста.
Будівництво першої електростанції почав поштово-телеграфний механік М. Зюков. Для будівництва він на 10 років орендував будівлю водокачки.
Електростанція у Новгород-Сіверському
Наступна електростанція з’явилася у Новгород-Сіверському. У Новгород-Сіверському у 1901 році побудували електростанцію з паровим котлом, що працював на торфі та дровах. Основною задачею станції була підтримка водопостачання, але також завдяки станції освітлювалося декілька будинків у центрі. Електростанція продовжувала працювати у період революції та Першої світової. У 1921 на станції була велика пожежа, але все обладнання вдалося зберегти, тому вже у 1922 році станція відновила свою роботу, навіть збільшивши потужність. Тоді на електростанції кочегаром був Захар Дударєв, який виховав декілька поколінь чернігівських енергетиків.
Розвиток електроенергетики Чернігова за радянських часів
У 1927 році Раднаргосп України відправляє Чернігову 100 тис. карбованців, щоб побудувати дизельну електростанцію. 7 листопада 1927 року відбулася урочиста закладка будівлі електростанції. Тоді це було насправді дуже важливою подією. Світло з’явилося не тільки у квартирах Чернігова, а й в найближчих селах. Електростанція входила до організації «Чернігівський електровод», яка забезпечувала місто водою та світлом.
Електростанція тоді працювала не цілодобово, а за графіком. За наступні 30 років були побудовані електростанції в усіх районах регіону, завдяки чому електрифікація відбулася в усій області.
Під час Другої світової війни електростанція постраждала від німецьких бомбардувань у 1941 році. Чернігів залишався без світла на весь час окупації. Після звільнення міста у 1943 році електростанцію відновили. Електростанція працювала до 1947 року, поки там не сталася велика пожежа.
У 1958 році почали будувати Чернігівську ТЕЦ. ТЕЦ створила умови для стабільного електропостачання у регіоні, а також забезпечило тролейбусне сполучення у Чернігові. Тоді Чернігівську міську електростанцію перейменували у Чернігівський район електромереж. У його веденні були розподільні мережі Чернігова і ЛЕП і підстанції 110кВ Чернігівської області.
У 1978 році прийняли постанову «Про вдосконалення структури управління електричними мережами». Тоді було створено три підприємства: Чернігівське Центральне підприємство електромереж, Чернігівське Північне підприємство електромереж і Прилуцьке підприємство електромереж.
У 1967 році за адресою вул. Гонча, 40 (там, де зараз знаходиться «Чернігівобленерго) розмістили служби ліній, підстанцій та міських мереж.
Незалежна Україна
У 1995 році створили «Чернігівобленерго». У 1998 році до складу організації приєдналися Північна та Південна електромережі, районні РЕМ і Чернігівські міські мережі. У квітні 2011 року організація змінила вектор розвитку та сформувала головну мету: модернізація процесів, залучення інвестицій та підготовка фахівців.