Дефіцит електроенергії на Чернігівщині відчувався вже в перші дні після вторгнення росії, оскільки значна частина області виявилася відрізаною від центрального електропостачання. В такій ситуації кожен рятувався як міг.
В цій статті, на сайті chernigiv.name, з посиланням на ecoaction.org.ua, ми розповімо про чернігівців, які в скрутні часи окупації розв’язали проблему відсутності електропостачання за допомогою місцевих СЕС (сонячних електростанцій), та понад місяць жили зі світлом, працюючими холодильниками та зарядженими телефонами.
Як в Україні до війни будували СЕС
Бум з використання сонячної енергії розпочався в Україні за декілька років до початку війни. Ці інвестиції сприймалися власниками СЕС, переважно як спосіб заробітку, причому не тільки у комерційних проєктах, але й в приватних будинках.
Так, згідно зі статистичними даними, кількість СЕС, встановлених в домогосподарствах у 2021 р., становила 15 тис., що перевищило показник 2020 р. удвічі. А в загальному на кінець 2021 р. сонячних електростанцій в Україні було майже 50 тис.
Більшість користувачів енергії сонця встановлювало обладнання під “зелений тариф” (економічний механізм винагороди за генерацію електроенергії з відновлювальних джерел), але були й власники СЕС, які переходили на неї, з метою створення ефективного автономного режиму обслуговування господарств.
Досить часто також “сонячні” станції будували в селах, де були постійні перебої з електропостачанням, через застаріле обладнання й нескінченні “обриви” та ремонти на лініях.
Відмітимо, що переважна більшість приватних СЕС до війни не мала акумуляторних батарей і не могла цілодобово забезпечувати власників енергією. І це була основна проблема, з якою зіткнулися герої нашої розповіді.
Як “сонце” зігрівало чернігівців під час війни
Електропостачання у селі Новий Білоус, яке знаходиться у Чернігівському районі, зникло 26 лютого. Саме в той день Рустам, який професійно займався монтажем СЕС, приїхав в цей населений пункт по роботі, а от виїхати не зміг, бо село опинилося в окупованій зоні. І при тих обставинах було зрозуміло — світло в оселях само по собі не з’явиться. Треба було щось з цим робити.
В селі знаходилось 3 мережевих сонячних електростанції, які Рустам вирішив переобладнати на автономні. Але самотужки, без помічників, це зробити було важко. На щастя, місцеві жителі з розумінням віднеслись до ідеї Рустама, і декілька днів, попри загрозу обстрілів та авіаударів, працювали, щоб переобладнати СЕС.
У результаті у Новому Білоусі, у самий розпал бойових дій під Черніговом, з’явилася власна електроенергія для двох бомбосховищ, що, з врахуванням холодної погоди, яка стояла в той час, було зовсім не лишнім.
Кмітливі селяни також протягнули подовжувачі від СЕС до своїх будинків, це забезпечило їм стабільне освітлення осель та роботу холодильників. А ще на станціях всі жителі Нового Білоусу заряджали мобільні телефони, що теж було тоді життєво важливо.
Після відступу російської арміїдві “приватизовані” білоусцями станції перейшли у гібридний режим і з того часу працюють і на мережу, і для власних потреб селян. Що стосується обладнання, яке місцеві жителі приєднали, його вже демонтували, але в випадку потреби, каже Рустам, все можна повернути назад — це гарантує електропостачання для 50 будинків.
