Українська традиційна піч — це було головне опалення кожної української хати. Існувало декілька традиційних систем опалення, якими користувалися наші предки, деякі з них — опалення “по-чорному” та “по-білому”. Українську піч називали по різному — п’єц, пічка, печка. Це було не тільки опалення будинку, але й місце для приготування їжі (пекли хліб та готували інші страви), на ній спали, сушили цілющі трави та одяг, а також зерно. Про піч складено безліч казок, пісень та міфічних історій. Більше на сайте chernigiv.name.
Про опалення в Чернігові
Пічне опалення у давнину мало кілька видів: курна, напівкурна, біла піч. Найперші печі-кам’янки існували, ще за часів ранньослов’янського періоду — це V-VII століття. Вони були з каменю, овальної чи круглої форми, розміщували піч посеред хати. Потім наші пращури використовували курну піч — це глинобитна споруда, дим залишався в приміщенні, виводився через вікна чи отвори в стінах. Такий спосіб опалення називали “по-чорному”, “курна хата” чи “димна хата”. Вже у XIX столітті українці почали будувати печі з грубами та коминами, через які дим виходив за межі будинку.
Сучасний Чернігів немає проблем з опаленням. В багатоквартирних та приватних будинках є тепло, для цього в місті працює ТЕЦ, яка була введена в експлуатацію у 1973 році та “Чернігівтепломережі” товариство, що розпочало свою діяльність у 1969 році.
Каміни та печі — це більше традиційний спосіб обігріву приміщень. Центральне опалення з’явилося трохи пізніше. Парове опалення було впроваджено в Україні, ще на початку 19-го століття. Центральне опалення використовували для обігріву громадських місць (кінець 19-го початок 20-го століття) — залізничний вокзал, готелі, театри.
На початку 20-го століття чернігівці жили переважно в приватному секторі. Більша частина будинків були одноповерховими. Опалювали своє житло містяни дровами, торфом і вугіллям. У простих людей всі “зручності” були у дворі, у більш заможних містян був телефон, водопровід, електрика та каміни. Цікаво те, що у 1901 році, у Новгород-Сіверському, що на Чернігівщині, було побудовано електростанцію, яка працювала на паровому котлі, що працював на дровах і торфі. Завдяки паровому котлу лише два міста в регіоні, могли похвалитися наявністю електричної енергії, на початку нового століття.
Про сучасні методи опалення у Чернігові
Найдешевший та доступний, традиційний для українців вид палива — дрова. Проте, такий вид палива є не зовсім зручним. Для зберігання дров потрібне окреме сухе приміщення, потрібно постійно підкидати їх у піч чи котел, регулярно чистити попіл. Інша справа твердопаливний котел — це зручно, є можливість опалювати приміщення різними видами матеріалів (пелети, вугілля, торф, деревина). Такий вид опалення є ефективним і повністю безпечним. Крім того, чернігівці, також надають перевагу індивідуальним конвекторам. Електроконвектори — все регулюється за допомогою автоматики, швидко, просто та недорого. Такий варіант підходить для невеликих будинків чи квартир. Ще серед чернігівців досить популярною є теплова помпа — екологічний та дешевий тип опалення для приватного будинку. Такі котли мають високий ККД, як і котли на рідкому паливі. Наразі найдешевший спосіб опалення будинку — електричні котли. Чернігівці обирають різні способи обігріву.
Наші пращури завжди знаходили способи обігріти та створити затишок в оселі. Сто років тому, від зимових холодів у Чернігові та інших містах, рятували так звані “буржуйки”. Переваги “легендарної” грубки — це мобільність, швидке нагрівання та простота використання. Сьогодні на них, теж є попит. До революції, центральне опалення для більшості людей було недоступне, тому кожен розраховував лише на свої сили. Добре, що на Поліссі вистачало деревини для обігріву. Тепер “буржуйки” актуальні не тільки для будинків, але й на фронт.