Одним із найпоширеніших будівельних (і не тільки) матеріалів є крейда. Зазвичай цей матеріал не так глибоко розташований під землею, тому добути його порівняно нескладно. Крейдяний кар’єр біля села Путивськ, що знаходиться у Новгород-Сіверському районі на Чернігівщині відомий не тільки як промисловий та історичний об’єкт, але й місце незвичайної краси. Більше на chernigiv.name.
Чим приваблює Путивський кар’єр?
Щоб помилуватися мальовничими краєвидами, Путивського кар’єру приїздять чимало туристів з усіх куточків України. Якось сюди завітала група туристів із Мени: щоб дістатися своєї мети, вони взяли велосипеди у прокатному пункті та поїхали до кар’єру. Значна кількість мандрівників добирається до місця на власних автомобілях.
Як зазначає методист по туризму Новгород-Сіверської районної ради Оксана Харькова, кар’єр – ідеальне місце для романтиків. Тут люди мають змогу зануритися у красу навколишнього світу, почути вітер та дух волі.
Раніше у цьому місці проводилися активні розробки, внаслідок чого стіни кар’єру не рівні й мають чудернацькі форми. На тлі таких стін дуже люблять фотографуватися відвідувачі.
За словами пані Оксани, такі привабливі мальовничі краєвиди з’явилися тому, що видобуток крейди був призупинений. Крейда поступово вкрилася глиною та землею, де оселилися рослини. Раніше кар’єр виглядав, як звичайний промисловий об’єкт.
На території кар’єру часто знаходять залишки молюсків, що мешкали тут багато мільйонів років тому. Такі залишки туристи зазвичай беруть із собою, як сувеніри.
Історія видобутку крейди біля Путивська
Родовище крейди біля Путивська почали використовувати з XVII століття. В той час крейда була основною корисною копалиною Новгород-Сіверського краю. По всьому Подесенню налічувалося більше сотні підприємств, що займалися перероблюванням крейди.
Через деякий час матеріалом стали торгувати. Для продажу його перевозили річкою на баржах та баркасах. Під час одного транзиту перевозили від 10 до 200 тонн. Крейда з Новгород-Сіверщини йшла і до Брянська у Росії, і до Кременчука в Україні.
Кар’єр найбільш активно працював у другій половині XX століття. В той час крейду возили залізницею на Сумщину. Потім матеріал сплавляли баржами по воді. За один раз переплавляли до 500 тонн крейди (могли переправити й 700 тонн, якщо річка розливалася). Крейда постачалася на Чернігівський силікатний завод. На заводі крейду змішували з піском та водою, щоб потім виготовити міцну глину білого кольору.
За часи найактивніших розробок з крейдяного кар’єру видобули 5 мільйонів тонн матеріалу.
За словами історика та краєзнавця Бориса Домоцького, крейда Путивського родовища була використана при побудові декількох мікрорайонів Чернігова. Цей матеріал був також використаний у будівництві лівобережних районів міста Києва.
Для того, щоб виробництво не зупинялося, на Десні регулярно проводилися очищувальні роботи. Постійно працювали очищувальні споруди, що розташовувалися від Чернігова і до Трубчівська (місто в Росії). Коли видобуток крейди зупинили, зупинилося й очищення ріки. Як зазначає Оксана Харькова в одному з інтерв’ю, Десна з того часу значно зміліла.
Вплив кар’єру на довкілля
За той час, коли кар’єр не працював, крейдяний шар вкрився глиною та землею. Знову починати добуток крейди невигідно, оскільки витрати на очищення кар’єру будуть більшими, ніж ймовірний прибуток від продажу матеріалу.
Загальна товщина шару крейди в Путивському кар’єрі складає понад 30 метрів. За приблизними підрахунками, його запаси складають більш як 200 мільйонів тонн будівельного матеріалу.
Фахівці зазначають, що після припинення добування крейди кар’єр негативно впливає на довкілля. Річ у тім, що просто покинули (без належного консервування), що спричинило розмивання ґрунту та руйнації ріллі.