У багатьох українців та мешканців інших країн місто Ніжин Чернігівської області передусім асоціюється з Ніжинським огірком. З давніх-давен сорт огірків «Ніжинський» знали в Україні та за її межами. За легендою, такі огірочки за наказом самої Катерини постачалися до імператорського столу (і цей процес безпосередньо контролював князь Потьомкін). Але у 1985 році на українські поля потрапила борошниста роса із Далекого Сходу і знищила ботвину і майбутній урожай огірків. Вченим з дослідної станції «Маяк» вдалося зберегти деяку кількість насінин огірка, що дало надію на відродження славнозвісного сорту.
Дослідна станція «Маяк» займається виключно виробництвом насіння. Щороку тут вирощується один гектар огірків для отримання посівного матеріалу. Насіння охоче купують фермери та місцеві жителі. Більше на chernigiv.name.
Особливості огірків сорту «Ніжинський»
Родина Сергія Зозулі, що працює завідувачем історичного відділу краєзнавчого музею в Ніжині, вирощує та консервує огірки досить тривалий час. За словами пана Сергія, зараз у «Ніжинського» огірка з’явилася тонка шкірка, проте пагорбів на плодах значно менше порівняно з огірками інших сортів. Над селекцією сорту працювали протягом 300 років, внаслідок чого був виведений специфічний сортотип. Вважається, що особливий склад чернігівських ґрунтів та води, що містять йони заліза та срібла, зумовлюють хрумкість Ніжинських огірків.
Огірки сорту «Ніжинський» має опилюватися бджолами, що додає турбот. За словами Сергія Зозулі, зібране насіння з цього сорту потрібно витримати рік – так рослина буде менше давати пустоцвіту. В період визрівання огірки потрібно збирати мало не щодня принаймні через день. Кущі ніжинських огірків сильно розгалужуються, тому врожай можливо збирати тільки вручну.
Зважаючи на такі обставини, не всі господині ризикують сіяти «Ніжинський». Оскільки врожайність цього сорту значно менша за інші сорти, підприємці ним також цікавляться мало.
Як зауважує Сергій Зозуля, огірки сорту «Ніжинський» ніколи не вирощували на шпалерах, ці рослини плетуться по землі. Для росту огірочками потрібно тепло і м’яка волога – тому вони виростають вночі. У темну пору доби плоди додають у довжину до 4 см. Для довідки – бамбук за добу виростає на 10 см.
Ніжинські огірки в солоному або маринованому вигляді не дуже привабливі… Але смак ніжинського не сплутаєш з іншими – він хрумкий і водночас м’який.
Робота над відродженням сорту
Відроджувати сорт огірків «Ніжинський» почали у 1993 році. Серед дослідників станції «Маяк», що працювали над цим питанням, був Олександр Позняк. За словами Олександра Васильовича, робота з відродження сорту ніжинського огірка велася поза планами станції. Ця робота не фінансувалася. А після того, як сорт був знищений далекосхідною хворобою, його взагалі викреслили з державного реєстру.
Відразу було відібрано 300 насінин з тої популяції, що вижила. З часом вчені досягли того, що огірок не боїться мучнистої роси – має стійкий імунітет до цієї хвороби.
Дослідники також домоглися того, що сорт огірків «Ніжинський» знову отримав реєстрацію в державному реєстрі. Як говорить Олександр Позняк, така реєстрація потрібна сорту, як паспорт людині. Документ свідчить, що сорт живе й придатний до вирощування.
За наполяганням вчених, сорт зареєстрований в атласі «Ковчег смаку України». Цей атлас є проєктом міжнародної організації Slow Food й містить перелік продуктів, що опинилися на межі зникнення.
На думку дослідників, огірок сорту «Ніжинський» має бути зареєстрований як географічний бренд. Таку відзнаку вже мають мелітопольська черешня та гуцульська бринза. Продукти з таким маркуванням сприймаються в країнах Європи як автентичні та високоякісні.